#21MONTENEGRO

У 1918 році розпад Австро-Угорської імперії залишив Которську затоку у стані раптового, невизначеного переходу, змусивши місцеву морську владу переглянути морські кордони того, що зараз є Herceg Novi. Глибоководні канали, які колись обслуговували австро-угорський флот, тепер визначають навігацію #21MONTENEGRO, виснажливого випробування на витривалість, що проводиться в Адріатичному морі. Плавці, які сьогодні входять у ці води, перетинають лінії, що колись охоронялися береговими укріпленнями, прокладаючи маршрути, які проходять через круту підводну топографію затоки, де морське дно різко опускається на значні глибини всього за кілька метрів від берега.

Механіка та логістика запливу

#21MONTENEGRO, організований UltraSwim 33.3, пропонує дві складні дистанції: 16 650 метрів та 33 300 метрів. Подія запланована на 1 жовтня 2027 року, період, коли температура Адріатичного моря починає сезонне зниження, зазвичай встановлюючись у межах від високих підліткових до низьких двадцятих градусів за Цельсієм. Через екстремальні дистанції та необхідність спеціальної підтримки, логістика передбачає скоординовану допомогу суден для управління транзитом через потенційно завантажені канали. Реєстраційні внески відображають витрати на ці обов'язкові протоколи безпеки та спеціальні морські дозволи, необхідні для закриття певних ділянок затоки для комерційного руху під час заходу. Правила щодо гідрокостюмів відповідають стандартним рекомендаціям для змагань на відкритій воді, хоча плавучість морської води з високою солоністю дає особливі відчуття порівняно із запливами в прісноводних озерах.

Навігація затокою

Спортсмени повинні враховувати місцеві течії, які коливаються залежно від вузького входу до Которської затоки, відомого як протока Verige. На ці течії впливають припливні зміни та стік прісної води з навколишніх гір, що може створювати чіткі температурні шари під час запливу на довгу дистанцію. Дистанція 33,3 кілометра вимагає постійних тактичних коригувань, оскільки вітер, що проходить крізь вапнякові скелі, може швидко змінювати стан поверхні води. Навігація на цій ділянці вимагає зосередження на віддалених орієнтирах периметра затоки, а не лише на фіксованих буях, оскільки масштаб дистанції перетворює горизонт на головний орієнтир для плавця на довгі дистанції.