Ischia – Italian Open Water Tour

19 липня 1799 року дворянин Pasquale Battistessa зустрів свої останні хвилини після невдалої страти за вірність Неаполітанській республіці. Його притягли до вівтаря церкви San Pietro в Іск'ї та вбили, залишивши по собі спадщину політичних потрясінь, що різко контрастує з сьогоднішнім спокоєм цих вод. Плавці, які прибувають на етап Italian Open Water Tour в Іск'ї, відкривають для себе морський пейзаж, визначений такою мінливою історією, що тепер пропонує набагато спокійніші враження від Тірренського моря.

Вулканічний ландшафт

Під час проходження дистанції геологічна драма острова розгортається під вами та навколо вас. Величний силует гори Epomeo піднімається на 788 метрів над рівнем моря; хоча його часто помилково приймають за вулкан, насправді це тектонічний горст — блок земної кори, виштовхнутий вгору підземним тиском. Саме узбережжя несе на собі шрами виверження 1302 року, яке породило лавовий потік Arso. Цей масивний потік розплавленої породи досяг північно-східних берегів, назавжди змінивши берегову лінію та змусивши місцевих жителів покинути свої домівки на чотири роки. Сьогодні ця сувора межа слугує яскравим, темним фоном для перегонів, нагадуючи про неспокійне ядро острова.

Життя в глибинах

Окрім геології, води навколо Іск'ї є заповідником морського життя. Неаполітанська затока слугує головним коридором для китоподібних, і нерідко можна побачити фінвалів або кашалотів, що патрулюють ці глибокі, багаті на поживні речовини води наприкінці сезону. Дистанції запливів, від 926 м до 6000 м, проходять поблизу Арагонського замку — припливного острова, який століттями був центром життя острова. Ті, хто шукає інший виклик у цьому ж регіоні, можуть звернути увагу на Periplo Isola d'Ischia, який проходить лише за тиждень до нашої події. Якщо під час запливу ви подивитеся на стіни замку, ви зможете згадати облогу 1809 року, коли англо-бурбонський флот обстріляв споруду, залишивши собор у його нинішньому, по-своєму прекрасному напіввідкритому стані. Для тих, хто цікавиться більш похмурою історією, монастир Clarisse пропонує підземне кладовище, де черниць XVI століття колись муміфікували в сидячому положенні — практика, покликана нагадати живим про швидкоплинність життя під час медитацій у темряві.